Екологічний вояж

«Гідрологічні природоохоронні території»

Рівненщина – це край лісів, блакитних озер, ставків, річок із повільною течією, із задумливими вербами та калиною на берегах.

Раціональне використання природних багатств, бережне ставлення до світу рослин і тварин, формування мережі природоохоронних територій стали сьогодні необхідністю, яку людина все глибше усвідомлює. Турбота про заповідні території, про рідкісні види рослин і тварин, про річки, струмки, джерела – це не тільки справа природоохоронців, але й кожної людини, кожного школяра, кожного туриста.

Різноманітність ландшафту і значна обводненість болотних масивів визначає своєрідну мережу річок і озер.

Помандруємо природоохоронними територіями Рівненщини.

В тексті використані фотографії з Інтернет-ресурсів.

Нобельський національний природний парк

У 2019 році Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 131 створено національний природний парк «Нобельський» у Зарічненському районі.

Національний природний парк межує з НПП «Прип’ять-Стохід» та Рівненським природним заповідником.

Передбачається, що упродовж 2019-2021 років затвердять Проект організації території Нобельського національного природного парку, його охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об’єктів.

На території проектованого парку зростає понад 500 видів судинних рослин, у тому числі види, які занесені до Червоної книги України. Значна кількість річок, озер, боліт сприяє формуванню та поширенню водно-болотної фауни. Тваринний світ нараховує понад 300 видів хребетних тварин, а також велику кількість безхребетних. Окрасою даних територій є озеро Нобель (площею 510 га). Воно є найбільшим озером Рівненської області.

Типові та унікальні для Волинського Полісся природні комплекси з усією сукупністю компонентів, на території яких знаходяться рідкісні, ендемічні і реліктові види рослин та тварин Полісся, занесені до Червоної книги України (рослини: зозулині черевички звичайні, росичка проміжна, щитолисник звичайний, плаун баранець, вовчі ягоди пахучі; тварини: норка європейська, горностай та видра річкова).

Рівненський природний заповідник (масив «Сомине»)

Со́мине − гідрологічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Сарненського району Рівненської області, на північ від смт Клесів. Площа 9799 га. Створений 1984 року. З 2003 року заказник є частиною Рівненського природного заповідника.

Згідно з удосконаленою схемою фізико-географічного районування України масив «Сомине» належить до області Волинського Полісся Поліського краю зони мішаних лісів, до Колківсько-Сарненського фізико-географічного району.

У геотектонічному відношенні територія масиву розташована на стику північно-західного схилу Українського щита і Волино-Подільської плити в межах Осницького мега-блоку, обмеженого Сущано-Пержанською та Горинською тектонічними зонами. Поширені флювіогляціальні, елювіальні, еолово-делювіальні утворення.

Угіддя розташоване на межиріччі Случа та Льви, є частиною найбільшого болотного масиву України – «Кремінне». Частина боліт масиву меліорована, але в цілому він добре збережений.

Серед масиву знаходиться озеро Сомине, яке має загальну площу 99 га (водне дзеркало – 61 га, прибережна смуга – 38 га). Максимальна глибина – 13 м, об’єм – близько 3 млн. м³. По периферії озера росте смуга очерету завширшки 3-8 метрів.

За геоботанічним районуванням України район належить до Європейської широколистянолісової області, Східноєвропейської провінції, Західнополіського (Ковельсько-Сарненського) округу і займає його крайню північно-східну частину.

На території переважають мезотроні осоково-сфагнові болота з домінуванням осоки пухнатоплодої і сфагнових мохів.

В угідді виявлено багато рідкісних видів флори, в т. ч. льодовикових реліктів. Тут зростають 12 видів рослин з Червоної книги України (пальчатокорінники мясочервоний і Фукса, росичка проміжна, хамарбія болотна, шолудивник королівський, верба чорнична, любка дволиста), один вид з Європейського червоного списку (смілка литовська), один вид з Бернської конвенції (сон широколистий), 22 регіонально рідкісні види.

Із видів тварин, занесених до Червоної книги України, трапляються видра річкова, борсук звичайний, норка європейська, горностай, рись звичайна, сорокопуд сірий, сова бородата, журавель сірий, стрічкарка блакитна, сколія степова та ін.

З рідкісних тварин трапляються лось європейський, деркач, шуліка чорний, лунь лучний, сова болотяна, плиска жовтоголова, мухоловка білошия, рахкавка звичайна, прочанок Едип та інші. Тут також водяться їжак білочеревий, кріт європейський, мідниці мала і велика, попелюх, курочка водяна, лиска, чайка, коловодник лісовий, набережник, крячки чорний, білокрилий, річковий і малий, веретільниця ламка, гадюка звичайна, часничниця звичайна, квакша звичайна та інші представники фауни.

Масив Сомине – одна з найбагатших у флористичному та фауностичному відношенні ділянок Рівненського природного заповідника.

Гідрологічна памятка природи загальнодержавного значення «Велике Почаївське озеро»

Розташована у межах Дубровицького району Рівненської області, на південь від села Вербівка.

Це мальовниче лісове озеро, по берегах якого утворились сфагнові сплавини. Озеро оточує Почаївський ландшафтний заказник загальнодержавного значення.

В 1975 році Велике Почаївське озеро було взято під охорону. Через 5 років пам’ятку природи піднято до рангу ландшафтного заказника «Почаїв» республіканського значення ( що знаходиться на території Висоцького держлісгоспу). Територія заказника, разом з усіма об’єктами природи, що на ній знаходяться, становить площу 927 га. Головне завдання є охорона і збереження болотного масиву і двох мальовничих озер : Великого і Малого Почаївського загальною площею 79 га, а також всього комплексу рослинного світу , які мають значне естетичне, краєзнавче і гідрологічне значення для Західного Полісся, підтримання загального екологічного балансу в регіоні.

Озера дуже мальовничі і по-справжньому унікальні. Береги Великого Почаївського озера низовинні, дно слабо замулене, торф’яне. За науковою гіпотезою, озера є льодовикового походження і утворилися внаслідок танення льодовика близько 15 млн. років тому. Вода темна, майже непрозора з підвищеним вмістом гліцерину, має цілющі властивості, лікує поліартрити.

Прибережно-водна рослинність, яка утворює вузьку смугу, представлена угрупуваннями з очерету, невеличкими фрагментами скупчень латаття сніжно-білого (занесені до «Зеленої книги» України).

Навколишні краєвиди Великого Почаївського озера відрізняються суто поліським краєвидом. Більшу частину території займають болота. На північний захід розкинулися типові чорновільхові ліси з крушиною в підліску. Трав’яний покрив складають вологолюбні види. Подекуди високо піднімаються пухнасті волоті куничника сіруватого, купає у нерухомій воді товсте, але всередині порожнисте стебло цикута. Це її настоєм, за легендою, отруївся Сократ. На підвищеннях буйно розростається папороть болотна, із заростей якої визирають брунатне − червоні пониклі квіти вовчого тіла. Рослини густо переплітаються між собою, закривають гілки і стовбури повалених дерев, розростаються навколо трухлявих пнів.

Під ногами стелиться красивий, різноколірний килим сфагнового моху − бурий, зеленкуватий, червоний. Росте пухівка піхвова – «сикавка», як її називають.

Гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Острівський»

Створений в 1984 році, знаходиться на території Кухітсько-Вільської сільської ради. Площа 2 381 га.

Створений з метою збереження заболоченої ділянки сосново-вільхово-березового лісу, що має водо регулююче значення для комплексу Острівських озер. Заказник розташований біля сіл Острівськ, Новосілля (Зарічненський р-н) та є комплексом трьох озер – Великого (площею 96 га), Середнього (площею 12 га) і Хоромного (площею 40 га) з приозерними зниженнями, заболоченими долинами та прилеглими лісовими масивами. На підвищених піщаних елементах рельєфу сформувались типові для Полісся соснові і змішані ліси, у зниженнях – вільшняки та невеликі болота. Тут зустрічаються соснові зелено мохові ліси з яловцем звичайним, які є рідкісними для Полісся. Найбільші площі займають змішані заболочені ліси. В реліктових долинах стоку домінують мезотроні і еумезотрофні болотні ценози, серед яких зростають такі рідкісні види, як осоки багнова та тонкокориневищна, верба лапландська, їжача голівка мала, усі три види пухирників, що зустрічаються в Україні (великий, середній та малий). Флористичне ядро заказника складають бореальні лісові, лісо-болотні та болотні види, серед яких відмічені види, занесені до Червоної книги України – плаун річний, любка дволиста, росичка середня. Із фауни в заповіднику відмічені лось, кабан звичайний, сарна європейська, заєць сірий, велике різноманіття птахів, в озерах – риб. Цінність болотного масиву полягає у його водо регулюючому значенні, зростанні на ньому рідких видів флори.

Через територію заказника проходить вузькоколійна залізниця Антонівка − Зарічне.

Гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Дібрівський»

Створений у 1984 році, знаходиться на території Дібрівської сільської ради (Зарічненський р-н). Площа 873 га.

Розташований він у заплаві р. Стир між селами Вовчиці, Канара та Дібрівськ. На території заказника розташовані два природні озера – Біле (площею 27 га) і Чорне (13 га) та лісовий масив, що оточує озера і тягнеться на північ, протікають річки Олексинська та Миколаївка.

Сучасний рельєф заказника зумовлений його розташуванням у межах Верхньо-Припятської озерно-алювіальної акумулятивної рівнини із загальним нахилом поверхні в північному напрямку. Екологічні умови заказника неоднорідні, що обумовлено рельєфом місцевості. Більш знижена північна частина заказника зайнята заболоченим лісом, у зниженнях якого зростають вільшняки, а на незначних підвищеннях переважають соснові ліси чорнишеві.лісовий масив біля озера Чорне (південно-західна частина заказника) заболочений, з переважанням соснових і березових чорницевих лісів та вільшняків. Лісовий масив біля озера Біле (південно-східна частина заказника) дещо інший. Навколо озера смугою сформувалось сфагнове болото з оліготрофним і мезотрофним живленням, яке поступово переходить в заболочений ліс. Тут відмічені види рослин, занесені до Червоної книги України – шейхцерія болотна, росичка середня, малопоширені – осоки багнова та тонко кореневищна, образки болотні, журавлина звичайна, на озері – рідкісне угруповання латаття сніжно-білого, що занесене до Зеленої книги України.

Загально зоологічний заказник місцевого значення «Урочище «Брище»

Створений 30.10.1979 р. Знаходиться на території Тишицької та Балашівської сільських рад (Березнівський р-н). Площа 850,0 га.

Територія заказника розташована у заплаві р. Бобер у межах Сарненської акумулятивної рівнини, складеної сучасними алювіальними відкладами, що представлені торфовими, піщаними та супіщаними утвореннями, вздовж її русла. Заказник створений для охорони в природному стані заплавних ділянок р. Бобер і збереження бобрів, які розселилися в результаті міграції вверх по течії річки із загально зоологічного заказника загальнодержавного значення «Урочище «Брище», та водоплавної птиці.

Здебільшого це лісові угіддя вздовж правої притоки р. Случ, де забезпечуються сприятливі умови для розмноження бобрів та водоплавної дичини і спостерігаються характерні угруповання лісово-болотної рослинності.

Гідрологічний заказник місцевого значення «Полянські стави»

Створений рішенням Рівненської облради 18.06.1991 р. Знаходиться на території Полянської сільської ради (Березнівський р-н). Площа 555,0 га, з них 90 га вкрито лісом.

Заказник розташований в межах крайньої східної частини Костопільської денудаційної рівнини. Характер рельєфу рівнинний, низинний, типовий для Волинського Полісся. Прилегла територія на сході осушена, а на заході болотиста, залісна. Це каскад ставків в заплаві р. Вільшанка біля с. Поляни Березнівського району.

Гідрологічний заказник створений на базі орнітологічного заказника місцевого значення.

Територія має багату фауну птахів, зокрема тут трапляються занесені до Червоної книги України лелека чорний та змієїд. Тут можна зустріти таких водно-болотних птахів, які сіра чапля, крижень, лебідь-шипун, декілька куликів і крячків.

Під час весняної та осінньої міграцій тут зупиняються сірі журавлі (Червона книга України). У водоймах заказника розселилася ондатра, у прилеглому лісі, сарни європейські та кабани.

Флора цієї території в цілому типова для лісів і боліт Полісся. Серед видів, занесених до Червоної книги України, виявлені види родини зозулинцевих (обхідних) – любки дволиста та зеленоквіткова, пальчатокорінник плямистий.

Білоозерський масив Рівненського природного заповідника

Білоозерський масив знаходиться у Володимирецькому районі між селами Озерці, Рудка, Більська Воля та належить до території Рівненського природного заповідника. Загальна площа водойм – 454,1 га.

Окрасою території є озеро карстового походження – Біле, що є другим за величиною в Рівненській області. Озеро з трьох сторін оточує болотний масив Коза, на якому зростають реліктові види і представлені всі основні рослинні угруповання боліт Полісся.

Водна рослинність розвинена тут слабо, береги переважно незаболочені. В озері зростають рідкісні в Україні реліктові види – молодильник озерний та хара витончена. Обидва види занесені до Червоної книги.

В районі Білого озера є рідкісні й цікаві рослини. Це лікоподієла заплавна, цмин пісковий, росичка круглолиста; осоки (тонкокорневищна, багнова, дводомна). Біля могутніх ялин знайшла собі місце, коручка болотна − поліська орхідея з дуже красивою квіткою.

З тварин зустрічаються вовк, лисиця, вужі, ящірки. На берегах озера гніздяться дикі качки, гуси, живуть бобри та ондатри.

Заповідне болотне урочище «Озеро «Воронки»

Розташоване за 2 км на захід від с. Воронки на землях Воронківської сільської ради (Володимирецький р-н). площа 23 га.

Озеро розташоване в котловині карстового походження, оточеній у більшій своїй частині лісом на моренних грядах. За характером живлення озеро мезотрофне, з піщаним замуленим дном, оточене по периферії сфагновою сплавиною, що є досить рідкісним явищем на озерах України.

Озеро є місцезнаходженням дуже рідкісного реліктового виду, занесеного до Червоної книги України – молодильника озерного, який утворює тут підводні угруповання.

У смузі сфагнової сплавини на озері зростає росичка середня, а також рідкісні реліктові північні види – шейхцерія болотна, осока багнова, ринхоспора біла.

Тут зростає рідкісний центральноєвропейський вид – ситник бульбастий. На озері виявлений і рідкісний вид моху – сфагнум балтійський.

Статус надано з метою збереження частини природного комплексу в акваторії та прибережній заболоченій зоні озера Воронки.

Гідрологічний заказник місцевого значення «Урочище «Верба»

Створений рішенням Рівненського облвиконкому № 343 від 22.11.1983 р. Знаходиться на землях запасу Стовпецької сільради на північно-східній околиці с. Стовпець. Площа 148,0 га.

Заказник розташований на лівому березі р. Іква, яка на даній ділянці має північно-західний напрямок русла. Заплава річки складена сучасними болотними та алювіальними відкладами.

Це осушена торфова ділянка Смизького торфопідприємства з системою осушувальних каналів, в яких акумулюється вода і утворюються невеликі зариблені водойми.

Гідрологічний режим заказника визначається високим стоянням рівня грунтових вод, частина його території заболочена. Рослинний покрив характерний для заболочених територій. На підвищеннях зустрічаються чагарники.

Багата орнітофауна заказника. Гніздяться крижень, крячок річковий, набережник, плиска жовта, очеретянка велика, вівсянки звичайна та очеретяна, інші види.

Гідрологічний заказник місцевого значення «Урочище «Студянка»

Розташований у межах Дубенський району Рівненської області, неподалік від села Студянка.

Площа 64 га. Статус надано згідно з рішенням облвиконкому від 22.11.1983 року № 343 (зміни згідно з рішенням облвиконкому від 18.06.1991 року № 98). Перебуває у віданні Шепетинської сільської ради.

Статус надано з метою збереження природного комплексу в заболоченій правобережній частині долини річки Іква (притока Стиру).

Заказник розташований на правому березі р. Іква, яка на даній ділянці має північно-західний напрямок русла. Заплава річки складена сучасними болотними та алювіальними відкладами.

Частина території заказника заболочена. Рослинність є типовою для заболочених територій, де зустрічаються різні види осок, ситників, болотного різнотравя. Значна частина території поросла чагарниками.

Гідрологічний заказник місцевого значення «Заплава річки Іква»

Створений рішенням Рівненської облради № 584 від 27.05.2005 р. Заказник знаходиться на території Соснівської сільської ради. Площа 534 га. Статус надано згідно з рішенням облвиконкому від 27.05.2005 року № 584. Землекористувач − Любомирське лісництво, ДП «Дубенський лісгосп».

Заказник створений з метою збереження в природному стані комплексу листяного лісу, що має водо регулююче значення, його рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу місцевості.

Це заболочена територія з джерелами, з яких бере початок р. Замишівка, права притока р. Іква, з деревно-чагарниковим та травяним рослинним покривом, що має важливе водоохоронне значення для даної екосистеми та забезпечення умов збереження і розвитку рослинного і тваринного світу, в тому числі і їх рідкісних представників. До складу деревних порід входять береза, вільха, сосна, ялина, ясен. панівна порода – береза.

На масиві багато галявин, їх загальна площа 55 га. Площа боліт складає 106 га. В широтному напрямку на протязі 2,5 км заказник перетинає річка Чорна з середньою глибиною 1,0 м.

Згідно за геоботанічним районуванням території області це регіон, де Острозька прохідна долина розширюється і на західній своїй межі переходить в область Малого Полісся.

Тут трапляються вуж звичайний, гадюка звичайна, бобер європейський, ондатра та інші види тварин.

Ботанічний заказник місцевого значення «Заплава річки Збитинка»

Створений рішенням Рівненської облради № 584 від 27.05.2005 р. Знаходиться на землях Будеразької сільської ради на схід від с. Мости у заплаві р. Збитинка (Здолбунівський р-н). На сході заказник межує з Бущанським ботанічним заказником загальнодержавного значення. Площа 112,5 га.

Заплава річки Збитинка – це плоске, широке обводнене зниження, складене алювіальними торфово-піщаними відкладами, що підстелюються крейдою. По краю заплави сформувався вільховий ліс. У підліску виявлені верба попеляста, крушина ламка, горобина звичайна, бруслина бородавчаста, черемха звичайна, смородина чорна. На невисоких п’єдесталах біля вільх зростають осока видовжена, три види папоротей – щитник чоловічий, щитник шартрський, безщитник жіночий, квасениця звичайна, вовчі ягоди звичайні, веснівка дволиста, шоломниця звичайна. В зниженнях відмічені щучник дернистий осока гостро видна, гадючник оголений, гравілат міський, вербозілля звичайне, дудник лісовий, шоломниця звичайна, півники болотні. На більш підвищених ділянках серед соснового лісу трапляється малопоширений вид – скорзонера низька.

У центральній частині зниження сформувалось болото, яке є продовженням Бущанського болота. Воно місцями вкрите розрідженою березою, вільхою, вербами. В центральній, відкритій частині болота переважають рідкісні болотні угруповання з домінуванням сашника іржавого та осоки Девелла, занесені до Червоної книги України. Крім них, виявлені такі центральноєвропейські види, занесені до Червоної книги України, як сверція багаторічна, язичник буковинський, товстянка звичайна, а також обхідні – коручка болотна, пальчатокорінники мясочервоний та Фукса.

Гідрологічний заказник місцевого значення «Урочище «Мятин»

Розташований у межах Млинівського району Рівненської області, між північною частиною села Мятин і селом Хорупань. Площа 152 га.

Заказник розташований на частково меліорованій заплаві лівого берега р. Іква. Заплава річки утворена сучасними торф’яними відкладами, що підстеляються алювіальними піщано-глинистими утвореннями. Статус надано з метою збереження водно-болотного природного комплексу на лівобережній заплаві річки Іква. На колишніх торфорозробках зростають види рослин, занесені до Червоної книги України.

Це цінне низинне травянисто-осокове болото, на якому в минулому велось добування торфу. На болоті зростають види, занесені до Червоної книги України: меч-трава болотна, жировик Лезеля, осока Девелла, сашник іржавий та ін. тут зростають види, малопоширені в Рівненській області – валеріана висока, білозір болотний, хвощ рябий, пухирник звичайний. На підвищеній ділянці заказника ростуть гвоздика Фішера, льон багаторічний, вероніка несправжня та інші види. На заболоченій луці виявлений маточник болотний – вид, занесений до додатку 1 Бернської конвенції.

Гідрологічний заказник місцевого значення «Заплава річки Стир»

Знаходиться на землях Ярославицької сільради у межах заплави р. Стир та гирла р. Зборів між селами Межиріччя і Яловичі. Площа 200 га. Статус надано з метою збереження природного комплексу в частково заболоченій правобережній заплаві річки Стир.

На території заказника знаходяться ландшафти рівнинних річкових заплав з домінуванням заплавних лук вздовж р. Стир з меандрами та устя р. Зборів, мозаїчними мікропониженнями із залишками боліт серед заплави. На окремих ділянках річкова долина обмежена крутосхилами першої надзаплавної тераси та останцями висотою до 15 м, які складені чертертинними лесоподібними суглинками.

Одним із найважливіших показників цінності території заплави р. Стир є значна концентрація тут рідкісного птаха родини пастушкових – деркача, занесеного до Європейського Червоного списку тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі.

Територію заказника деркач використовує як для гніздування, так і під час міграцій. Крім деркача, зустрічаються й інші рідкісні види тварин і птахів: лелека чорний, лунь польовий, кульон (кроншнеп) великий, горностай, видра річкова (усі занесені до Червоної книги України), а також баранець великий та видра річкова, які занесені до Європейського Червоного списку тварин.

Серед тварин, які мають статус малочисельних і зустрічаються на території заказника, необхідно виділити такі, як черепаха болотяна, бугай, лунь лучний, кобилочки звичайна і солов’їна.

Гідрологічний заказник місцевого значення «Збитинський»

Створений у 1990 році, знаходиться на території Новомалинської та Кутянської сільських рад. Загальна площа 483 га.

Заказник розташований на території Малого Полісся на правобережжі р. Збитинка. Рельєф рівнинний, заболочений. Долина річки складена сучасними алювіальними піщаними відкладами, які підстеляються верхньокрейдовими утвореннями мезозою.

Заказник створений з метою збереження природного комплексу території, яка представлена ділянкою заболоченого лісу, болотами, озерами, джерелами в заплаві р. Збитинка, їх рослинного та тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу території. Тут ростуть дикорослі ягідники і рідкісні рослини.

Статус надано з метою збереження частини водно-болотного природного комплексу в долині річки Збитинки.

Збитинський гідрологічний заказник входить до складу національного природного парку «Дермансько-Острозький».

Серед водної рослинності слід назвати угруповання глечиків жовтих, латаття білого, гірчака земноводного. Досить поширеними є угруповання ряски триборозенчатої та спіродели багатокореневої.

Використана література:

  1. Березнівщина − поліський край / під ред. Т. Л. Андрієнко. − Рівне, 2001. – C. 52-53, 58.

  2. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / ред. кол. Ф. С. Бобичев, В. І. Бєляєв, С. І. Дорогунцов та ін. − Київ : Українська Радянська Енциклопедія, 1989. − Т.1. А-Ж. – С. 100, 329.

  3. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / ред. кол. Ф. С. Бобичев, В. І. Бєляєв, С. І. Дорогунцов та ін. − Київ : Українська Радянська Енциклопедія, 1989. − Т. 2. З-О. – С. 472.

  4. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / ред. кол. Ф. С. Бобичев, В. І. Бєляєв, С. І. Дорогунцов, В. Г. Єна та ін. − Київ : Українська енциклопедія, 1993. − Т.3. П-Я. – С. 96, 216-217.

  5. Захарова В. Біле? Зелене? Червоне? Деякі представники флори і фауни Білого озера, занесені у Зелену книгу України, ризикують переселитись на сторінки Червоної книги а то й зовсім зникнути / В. Захарова // Рівне-ракурс. − 2006. − 3 серп. (№ 31). − С. 3.

  6. Меремінський А. Й. Заповідними стежками / А. Й. Меремінський, І. Л. Сацюк ; ред. Ю.П. Щупак. − Рівне, 2001. – 40 с.

  7. На Рівненщині − новий національний парк // Вісті Рівненщини. – 2018. – 7 верес. (№ 36). – С. 2.

  8. На Рівненщині буде національний парк «Нобельський» // Волинь. – 2011. – 15 квіт. (№ 13). – С. 3.

  9. Озеро Нобель стане національним парком // Ого. – 2011. – 28 січ. (№ 4). – С. 2.

  10. Омелянчук І. Заповідних територій забагато не буває / І. Омелянчук // Урядовий кур’єр. – 2018. – 18 верес. (№ 174). – С. 8.

  11. Природно-заповідний фонд Рівненської області / Держ. управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області; Рівненський центр маркетингових досліджень; наук. ред. Ю. М. Грищенко. − Рівне : Волинські обереги, 2008. – 216 с.

  12. Природно-заповідний фонд України: території та об’єкти загальнодержавного значення. − Київ : Центр екологічної освіти та інформації, 2009. – С. 196-205.

  13. У долині реліктової річки // Край лісів та імлистих боліт : розповідь про природоохоронні об’єкти Ровенської області / Т. Л. Андрієнко, Г. М. Антонова, А. В. Єршов. − Львів : Каменяр, 1988. − С. 12-14.

Instagram

This error message is only visible to WordPress admins

Error: No connected account.

Please go to the Instagram Feed settings page to connect an account.