Україна підтримує традицію європейських країн у вшануванні Дня пам’яті та примирення. Чому саме 8 травня та які міфи пов’язані з 9 травням читайте нижче.

👉Суть міфу
Війна для Радянського Союзу закінчилася 9 травня 1945 року.

👉Факти стисло
Закріплення у свідомості радянських громадян 9 травня як дати закінчення війни є наслідком історичної політики Радянського Союзу. Насправді, для СРСР Друга світова війна закінчилася 2 вересня 1945 року.

👉Факти докладніше
Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини у Реймсі підписали о 02:41 – 7 травня 1945 року.

На церемонії підписання була присутня група журналістів. Проте на вимогу представника СРСР генерала Івана Суслопарова США і Британія погодилися відкласти публічне оголошення про капітуляцію, щоб Радянський Союз міг підготувати другу церемонію капітуляції в Берліні.

З репортерів взяли обіцянку проінформувати про капітуляцію тільки 36 годин потому — рівно о 3:00 8 травня 1945 року.

Проте німецьке радіо повідомило про підписання капітуляції вже 7 травня о 14 годині 41 хвилині. Ще через годину, про це розповіло агентство “Ассошіейтед прес”, репортер якого Едвард Кеннеді після німецького повідомлення визнав себе вільним від обіцянки тримати подію у секреті. Однак Кеннеді звільнили з агентства, і мовчання про капітуляцію тривало на Заході іще цілу добу.

Удень 8 травня про капітуляцію Німеччини заявили офіційно.

У Радянському Союзі на інформацію про капітуляцію 7 травня наклали абсолютну заборону. Причиною стало те, що радянський представник генерал Іван Суслопаров підписав акт у Реймсі, не маючи на руках директив з Москви.

Інструкції з Кремля на той момент іще не прийшли. Незабаром після підписання акта генерал Суслопаров отримав телеграму Сталіна з категоричною забороною підписувати капітуляцію.

Сталін обурився підписанням капітуляції в Реймсі, адже так провідну роль зіграли західні союзники. Радянський вождь відмовився визнати цей акт та зажадав підписання нового акта про капітуляцію Німеччини у здобутому Червоною армією Берліні.

Сталін також — як уже зазначалося — поставив союзникам вимогу не робити офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу другої капітуляції 9 травня за московським часом.

У цій вимозі йому відмовили і прем’єр Великої Британії Вінстон Черчилль, і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен. Черчилль пояснив, що від нього буде вимагати інформації парламент. Трумен заявив, що прохання Сталіна надійшло до нього занадто пізно та скасувати оголошення Перемоги неможливо.

Сталін у свою чергу сказав: “Договір, підписаний у Реймсі, не можна скасувати, але його не можна і визнати. Капітуляція повинна бути здійснена як найважливіший історичний акт і прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла фашистська агресія, — в Берліні, і не в односторонньому порядку, а обов’язково верховним командуванням всіх країн антигітлерівської коаліції”.

У відповідь союзники погодилися провести церемонію повторного підписання Акта про капітуляцію в Берліні.

8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом — або 9 травня о 00:43 за московським — у берлінському передмісті Карлсхорст підписаний другий Акт про капітуляцію Німеччини.

Його текст майже дослівно повторює текст 7 травня. Карлсхорстський акт підтвердив час припинення вогню, вказаний у Реймському акті — 8 травня о 23:01 за центральноєвропейським часом.

Того самого дня Президія Верховної Ради СРСР видала указ, яким оголосила 9 травня Днем Перемоги.

Попри підписання Акта про капітуляцію Німеччини, на фронті все ще тривали бої. Німці не хотіли здаватися в полон Червоній армії і за всяку ціну прагнули прорватися до західної зони окупації.

Так, з Праги остаточно вигнано нацистів 10 травня, а останні групи німецьких військ на території Чехословаччини та Австрії ліквідували тільки 19 травня.

Виконуючи взяті перед союзниками по антигітлерівській коаліції зобов’язання, 8 серпня 1945 року СРСР оголосив війну Японії. Ця війна розглядалася як пряме продовження і складова частина Великої вітчизняної війни.

2 вересня 1945 року, в день капітуляції Японії, Верховна Рада СРСР видала указ, яким назвала 3 вересня Днем Перемоги над мілітаристською Японією.

Обидва свята — 9 травня і 3 вересня — оголосили вихідними днями. Але вже 1947 року ці дні знову стали робочими.

Згодом, коли “Велику вітчизняну війну” поклали в основу радянської ідеології, головний наголос зробили на перемозі над Німеччиною.

Суть цієї маніпуляції полягала в тому, щоб перенести акцент з поняття “Друга світова” на поняття “Велика вітчизняна” й у такий спосіб відвернути увагу суспільства від інших збройних конфліктів, у яких Радянський Союз виступав як агресор у роки Другої світової війни: напад на Польщу, Західні Україну та Білорусь, Фінляндію, країни Балтії.

Офіційна назва свята протягом років звучала “Свято перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років”. У такий спосіб події 1939—1941 років, коли СРСР вступив у союз із Третім Райхом, прибиралися з фокусу суспільної уваги, а тема радянсько-нацистської співпраці замовчувалася.

У 1965 році 9 травня знову стало вихідним днем з обов’язковими військовими парадами на честь свята. Таким чином, 9 травня остаточно закріпилося в суспільній свідомості як День Перемоги та дата закінчення війни.

Формально ж війна з Німеччиною була закінчена тільки 25 січня 1955 року постановою Президії Верховної Ради СРСР “Про припинення стану війни між СРСР та Німеччиною”.

Чи дізналися ми всю правду про Другу світову війну за понад 70 років, що минули від її завершення? Багато що з того, що ми знаємо, — насправді міфи, табу та пропаганда, які тягнуться ще з радянських часів.

“Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній, – вважає історик Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті. – Тому розвінчання цих міфів важливе, щоб зрозуміти, як було насправді, побачити справжнє обличчя однієї з найбільших трагедій у нашій історії”.

Share: