Ще трохи – і літ юнацьких
не знайдеш, як вітру в полі.
Дорослою стала зненацька.
Змужнілою стану поволі.
Поволі, поволі, поволі
над серцем здобуду владу –
навчуся не плакати з болю
і в щасті дам собі раду.
Тодi не подумай, друже,
що вже відшуміли зливи,
що серцем я стала байдужа
i словом стала зрадлива.
Ти знаєш – великі ріки,
спокійні, глибокі, холодні
в собі затаïли навіки і вир,
і каміння підводне.
То хай же лiта юнацькі
зникають, як вітер в полі…
Дорослою стала зненацька.
Змужнілою стану поволі.
💙💛 Ліна Костенко
