35-річчя Революції на граніті

2-16 жовтня 2025 року в Україні відзначається 35-річчя Революції на граніті. Це масова студентська акція громадянської непокори, спрямована на захист національних інтересів Українського народу, яка заклала традиції демократичних форм протесту, що спиралися на ідею ненасильницького спротиву та передбачали високий ступень самоорганізації. Жовтневі події 1990 року створили передумови для ухвалення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, його підтримки на референдумі 1 грудня 1991 року та розпаду СРСР, а також довели важливість і результативність боротьби за демократичні цінності та свободи.

Основною локацією студентського протесту була площа Жовтневої революції у Києві, нинішній майдан Незалежності. Тут розгорнули наметове містечко та розставили розкладачки для голодуючих. На стрічці, якою був огороджений табір, протестувальники повісили аркуш з написом «майдан Незалежності».

Площа, де відбувалося студентське голодування, на той час була облицьована гранітними плитами. До п’ятої річниці з ініціативи Олеся Донія було видано книжку «Студентська революція на граніті». Після цього протест, який до того називали Студентським голодуванням на граніті, отримав назву «Революція на граніті».

Символом протесту стала біла пов’язка на головах його учасників. Її мали право носити лише ті, хто голодували. Інколи на пов’язках робили напис «Голодую» або «Я голодую». Ще частина учасників носила чорні – ті, хто відповідав за безпеку голодувальників.

Незважаючи на відродження національних рухів наприкінці 80-х років ХХ століття, діяльність комуністів, які становили більшість в українському парламенті, гальмувала демократизацію суспільства та досягнення основної мети – здобуття незалежності України. Відповідно до цих завдань студенти – учасники голодування – висунули п’ять вимог.

1/ Відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола. –

2/ Дострокове припинення повноваження Верховної Ради УРСР та призначення нових виборів на багатопартійній основі восени 1991 року.

3/ Недопущення підписання нового Союзного договору.

4/ Повернення в Україну солдатів, які проходять строкову службу за межами держави, і забезпечення проходження служби на території республіки юнакам подальших призовів.

5/ Прийняття закону про націоналізацію майна Комуністичної партії УРСР та Ленінської комуністичної спілки молоді України (ЛКСМУ). Загалом цілі були досягнуті. Проте не проведені дострокові вибори депутатів Верховної Ради, внаслідок чого у парламенті лишалася комуністична більшість, що значною мірою вплинуло на уповільнення демократизації українського суспільства.

Важливим завданням, яке ставили перед собою протестувальники, було залучити до протесту якомога більше учасників. Передусім орієнтувалися на студентську молодь. З цією метою активісти проводили різні акції, зокрема: ходу та пікетування закладів вищої освіти і підприємств; «живі ланцюги»; студентські страйки у вишах, до яких іноді долучалися підприємства; роздачу листівок.

Закладено традиції демократичних форм протесту – Майданів, які спиралися на ідею ненасильницького спротиву, передбачали високий ступінь самоорганізації та використання міського простору столиці шляхом організації наметового містечка як ознаки тривалого протесту. Доведено важливість і результативність боротьби за демократичні цінності та свободи. Сформовано покоління активістів, які продовжили громадянську та політичну діяльність у незалежній Україні та стали активом наступних Майданів: Помаранчевої революції та Революції Гідності.

За матеріалами Українського інституту Національної пам’яті –